знання

ЗНАННЯ - особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання (процесу відтворення дійсності), яка характеризується усвідомленням їх істинності С. умнів в істинності пізнавального результату заперечує можливість зведення його до З. та перетворює на гадку. З. як право на істину відповідальне перед зовнішнім (матеріально-практичним) і внутрішнім (логічна аргументація та моделювання) досвідом. Підміна верифікаційного критерію суб'єктивною впевненістю у безперечності пізнавального результату може привести до заміни З. на віру. Однак і саме З. в процесі практичного використання перетворюється у переконання людей. Серед таких форм духовного засвоєння результатів пізнання, як гадка та віра, З. є адекватним виразом співвідношення абсолютної та відносної істини. Будучи реалізацією людської здатності до пізнання та усвідомлення істини, З. відрізняється від простої інформації тим, що потребує не тільки розв'язання проблеми адекватності певних уявлень дійсності, а й створення складної системи оцінок зв'язку пізнавального результату з минулим досвідом та перспективами подальшого пізнання, його включення в сферу соціально-культурних цінностей та практичних потреб, методологічних і світоглядних орієнтирів, у певну галузь науки чи діяльності, цивілізацію взагалі. На противагу думці, яка може бути результатом суб'єктивної позиції, З. визначається соціально-практичним процесом зведення одиничного досвіду до рівня загальнозначущого результату. З. не редукується до чуттєвих даних, бо, синтезуючи теоретичні уявлення з їх емпіричними передумовами, розкриває за обрієм актуально існуючого потенційність явищ, здійснює передбачення та вибір нових можливостей пізнання та дії, орієнтує соціальне буття людини, виступає керівництвом до дії. Системи З. визначаються через категоріальний лад певних культурно-історичних епох. За рівнем рефлексивності, доказовості та системної теоретизації З. поділяється на буденне (пов'язане з лексикою природних мов), конкретно наукове (таке, що визначається певними канонами експериментальної та дедуктивної достовірності, нормами каузального та математично-функціонального аналізу тощо) і філософське (яке характеризується всезагальністю, необхідністю та специфічними формами рефлексії). Знаково-мовною реалізацією З. виступає текст як семіотична система, що здатна актуалізувати інформаційні масиви значної потужності. В такому вузькому плані З. може розглядатись як осмислений текст у поєднанні з його розумінням. З., проте, не зводиться до мовних конструкцій. Воно визначається як соціально-культурне явище, що може набувати ідеологічного навантаження.
С. Кримський

Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. - К. : Абрис (Бібліотека Державного фонду фундаментальних досліджень). . 2002.

Смотреть что такое "знання" в других словарях:

  • знання — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • знання — я/, с. 1) Обізнаність у чому небудь, наявність відомостей про кого , що небудь. 2) тільки мн. Сукупність відомостей з якої небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження і т. ін. 3) Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому. ||… …   Український тлумачний словник

  • знання — [знан :а/] н :а/, р. мн. знан …   Орфоепічний словник української мови

  • соціологія знання — соціально філософська концепція (дисципліна), що досліджує співвідношення знання і суспільства, соціальну зумовленість знання. З різних інтерпретацій понять знання , суспільство і відношення філософськими течіями виникають різні варіанти С. з.… …   Філософський енциклопедичний словник

  • теоретичне знання — окремий, відносно самостійний тип наукового знання, первинний рівень якого формується на основі якісної переробки емпіричного знання засобами і в формах раціонального мислення. Він є результатом узагальнення і концептуалізації емпіричного… …   Філософський енциклопедичний словник

  • емпіричне знання — окремий, відносно самостійний тип знання, що формується в процесі безпосереднього чуттєвого досвіду засобами спостереження, моніторингу, експерименту і закріплюється у відповідних формах опису реєстрації природного перебігу явищ або показань… …   Філософський енциклопедичний словник

  • безпосереднє знання — БЕЗПОСЕРЕДНЄ ЗНАННЯ, інтуїтивне знання самоочевидне, одержане без попереднього обґрунтування і доведення, початковий елемент пізнавального ставлення людини до світу як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях (див. емпіричне і теоретичне) Р.… …   Філософський енциклопедичний словник

  • вивідне знання — висновок, одержаний за певними правилами виведення з інших знань. В.з. може фігурувати у вигляді дедуктивного наслідку, індуктивного узагальнення або гіпотетичного висновку, отриманого шляхом неповної дедукції . У першому випадку між вихідними… …   Філософський енциклопедичний словник

  • інтуїтивне знання — див. безпосереднє знання …   Філософський енциклопедичний словник

  • вѢжество — знання …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.